Завдання на 9 квітня, четвер
Опитування батьків щодо дистанційного навчання в освітніх закладах
1 урок – Українська мова
Запрошую на
заплановану конференцію Zoom.
Тема. Українська
мова, 3-В
Час: 9 квітня 2020
о 10.00 АМ Київ
Підключитися до
конференції
Ідентифікатор 210 423 4268
Пароль: 029259
Тема. Змінювання
прикметників за числами.
Матеріал до уроку:
підручник с. 137-138, вправи 328 – 331
Вправи 328, 329, 330 усно,
Вправу 331 письмово.
Знати правила на с.134 і 138.
Вправи 328, 329, 330 усно,
Вправу 331 письмово.
Знати правила на с.134 і 138.
Д/з. збірник, с.
90, вправа 23.
2 урок – Математика
Тема. Вивчені
випадки ділення на двоцифрове число.
Матеріал до уроку:
підручник, с. 137-138, № 914 – 922.
1.Порахуй усно.
Розв’яжи кругові приклади № 914.
2. Розв’яжіть
приклади № 915. Використовуйте різні способи обчислення: добору, послідовного
ділення, відкидання нулів.
3.Розв’яжіть задачі.
1) Задачу 916,
склавши рівняння.
2)Задача 917 на
кратне порівняння (питання записуй дужечкою качалочкою)
3)Задача 918. Розв’яжіть двома способами.
Було –
Заселили –
Залишилося -
Підказка. У першому
способі спочатку дізнайтеся, скільки всього квартир заселили. У другому способі
дізнайтеся спочатку, скільки квартир на кожному поверсі.
4) Задача 919
Витратила – 48 грн
Залишилося - ?, на
20 грн менше, 4 ручки по ? грн
4. Накресліть
прямокутник зі сторонами 6 см і 4 см. Знайдіть периметр цього прямокутника.
5. Розв’яжіть рівняння № 921.
Перевірна робота за
посиланням:
3 урок – Фізкультура
Виконуйте рухові
фізичні вправи весело та активно.
https://www.youtube.com/watch?v=3rDaRb2dQh0&feature=emb_logo
https://www.youtube.com/watch?v=7pGnVGCLSsk
https://www.youtube.com/watch?v=7pGnVGCLSsk
4 урок – Літературне читання
Тема. Художній і
науково-художній твір. Діалог за змістом прочитаного.
Прочитайте
оповідання.
Сашко Дерманський
МРІЯ МАЛЯКИ
(уривок)
Маляку взагалі-то по-справжньому не так звати. Колись,
у дитинстві, Маляку звали Марійкою. А ім’я Маляка до неї просто причепилося.
У дитинстві в Маляки були труднощі з дикцією, тобто з вимовою. І язик не завжди в потрібне місце ставав. Так от.
У дитинстві дорослі часто питали Маляку, як її звати. У дорослих є така дурна звичка: питати в дітей їхні імена. Особливо часто вони запитують чомусь саме тих дітей, котрі мають проблеми з дикцією. От і в Маляки по кілька разів на день питали.
А Маляка їм відповідала. Відповідала вона по-правильному, але виходило не по-правильному: замість «Марійка» в неї виходило «Маляка». Я вже пояснював чому — через труднощі з вимовою. І через язик. Сама Маляка тут узагалі ні при чому.
Ото ж вона так собі відповідала й відповідала. А дорослі — народ довірливий, подумали, що це все серйозно. Тоді й почали називати Маляку Малякою. Попервах мама з татом щось таке пригадували, буцімто називали доньку Марійкою, але скоро й вони звикли.
Тепер Марійкою Маляка тільки зошити підписує, а представляється всім Малякою. Тож знайомтеся — Маляка. А вас як звати? Дуже приємно.
Так ось. Маляка просто марила всім, що хоч якось стосувалося принцес. Навіть драконами. Тільки от принцесою вона мріяла стати, а драконом не дуже. Навіть дуже не хотіла. Але дуже хотіла бодай разок на драконі покататися. Якось Маляка прочитала в грубій енциклопедії, що на далекому острові Комодо живуть майже справжні дракони — величезні ящірки — вара́ни.
Одного разу на Різдво Маляці подарували глиняну скарбничку-кота. Відтоді вона почала кидати туди копійки — збирати на подорож до драконячого острова. Мабуть, уже всі здогадалися, навіщо Маляка хотіла потрапити на Комодо? Правильно — на драконах покататись. Але поки гроші не назбиралися, Маляка драконів просто малювала по всіх усюдах. На полях у зошитах, на шпалерах у своїй кімнаті, на спинці татової курточки. А одного разу навіть на справжній гарматі — крейдою.
Зрозуміло, що на війні Маляка ні разу не була і у війську не служила. Зрозуміло, що не дуже віриться про гармату. Але я не брешу, чесно — малювала дракона на гарматі. Це було в бабусі на роботі. Роботи ж бо всякі на світі бувають, на деяких роботах і гармати трапляються.
На одній з таких робіт працювала Малячина бабуся. В музеї. Колись вона працювала у школі вчителькою. А потім постаріла, й у школі їй сказали, що треба йти на пенсію. Бабуся дуже не хотіла на пенсію, бо дуже любила дітей і навіть потрошечку віддавала їм своє серце. В неї й книжка така улюблена на столі завжди лежала — «Серце віддаю дітям». Бабуся так довго працювала в школі і поділилася своїм добрим серцем зі стількома дітьми, що зрештою їй самій мало що лишилося. Тим-то виснажене бабусине серце часто боліло.
Школярі теж дуже любили Малячину бабусю і не хотіли відпускати її на пенсію, тому пішли і сказали про це директорові школи. Директор уже мало не лишив бабусю працювати далі, але на радощах вона так розхвилювалася, що довелося викликати швидку допомогу. Коли бабусю виписали з лікарні, до школи її вже не взяли — через стан здоров’я. Тоді бабуся сказала, що все життя була серед людей і тепер не збирається сидіти вдома. Пішла і влаштувалася в музей — квитки продавати. Хоч тут їй було краще, ніж удома, Маляка бачила, що бабуся сумує за школою і за школярами. Як же Маляці хотілося, щоб бабусине серце знову стало здоровим і щоб її знову взяли працювати вчителькою. Але ж як цьому зарадити? Маляка не знала. Вона могла лише мріяти.
У дитинстві в Маляки були труднощі з дикцією, тобто з вимовою. І язик не завжди в потрібне місце ставав. Так от.
У дитинстві дорослі часто питали Маляку, як її звати. У дорослих є така дурна звичка: питати в дітей їхні імена. Особливо часто вони запитують чомусь саме тих дітей, котрі мають проблеми з дикцією. От і в Маляки по кілька разів на день питали.
А Маляка їм відповідала. Відповідала вона по-правильному, але виходило не по-правильному: замість «Марійка» в неї виходило «Маляка». Я вже пояснював чому — через труднощі з вимовою. І через язик. Сама Маляка тут узагалі ні при чому.
Ото ж вона так собі відповідала й відповідала. А дорослі — народ довірливий, подумали, що це все серйозно. Тоді й почали називати Маляку Малякою. Попервах мама з татом щось таке пригадували, буцімто називали доньку Марійкою, але скоро й вони звикли.
Тепер Марійкою Маляка тільки зошити підписує, а представляється всім Малякою. Тож знайомтеся — Маляка. А вас як звати? Дуже приємно.
Так ось. Маляка просто марила всім, що хоч якось стосувалося принцес. Навіть драконами. Тільки от принцесою вона мріяла стати, а драконом не дуже. Навіть дуже не хотіла. Але дуже хотіла бодай разок на драконі покататися. Якось Маляка прочитала в грубій енциклопедії, що на далекому острові Комодо живуть майже справжні дракони — величезні ящірки — вара́ни.
Одного разу на Різдво Маляці подарували глиняну скарбничку-кота. Відтоді вона почала кидати туди копійки — збирати на подорож до драконячого острова. Мабуть, уже всі здогадалися, навіщо Маляка хотіла потрапити на Комодо? Правильно — на драконах покататись. Але поки гроші не назбиралися, Маляка драконів просто малювала по всіх усюдах. На полях у зошитах, на шпалерах у своїй кімнаті, на спинці татової курточки. А одного разу навіть на справжній гарматі — крейдою.
Зрозуміло, що на війні Маляка ні разу не була і у війську не служила. Зрозуміло, що не дуже віриться про гармату. Але я не брешу, чесно — малювала дракона на гарматі. Це було в бабусі на роботі. Роботи ж бо всякі на світі бувають, на деяких роботах і гармати трапляються.
На одній з таких робіт працювала Малячина бабуся. В музеї. Колись вона працювала у школі вчителькою. А потім постаріла, й у школі їй сказали, що треба йти на пенсію. Бабуся дуже не хотіла на пенсію, бо дуже любила дітей і навіть потрошечку віддавала їм своє серце. В неї й книжка така улюблена на столі завжди лежала — «Серце віддаю дітям». Бабуся так довго працювала в школі і поділилася своїм добрим серцем зі стількома дітьми, що зрештою їй самій мало що лишилося. Тим-то виснажене бабусине серце часто боліло.
Школярі теж дуже любили Малячину бабусю і не хотіли відпускати її на пенсію, тому пішли і сказали про це директорові школи. Директор уже мало не лишив бабусю працювати далі, але на радощах вона так розхвилювалася, що довелося викликати швидку допомогу. Коли бабусю виписали з лікарні, до школи її вже не взяли — через стан здоров’я. Тоді бабуся сказала, що все життя була серед людей і тепер не збирається сидіти вдома. Пішла і влаштувалася в музей — квитки продавати. Хоч тут їй було краще, ніж удома, Маляка бачила, що бабуся сумує за школою і за школярами. Як же Маляці хотілося, щоб бабусине серце знову стало здоровим і щоб її знову взяли працювати вчителькою. Але ж як цьому зарадити? Маляка не знала. Вона могла лише мріяти.
1. Попрацюйте з текстом.
2. Назвіть головних героїв.
3. Самостійно придумайте 10
питань до тексту оповідання(усно).
4. Перекажіть текст членам
родини.
5. Про що могла мріяти Маляка.
5 урок – Російська
мова
Тема. Знаходження і
використання антонімів. Виразне читання, визначення основної думки.
Матеріал уроку:
підручник с. 140 – 144.
1.Прочитай
несколько раз стихотворение «В зеркале» Агнии Барто.
2.Дай ответы
на вопросы после него.
В какой строфе выражена основная мысль
стихотворения?
Чему оно тебя учит?
3.Ознакомся з
текстом на с. 142.
4. Вспомните, что такое антонимы.
Антонимы – это слова, противоположные по значению.
Слова – враги, слова – наоборот.
5. Письменно выполни такие упражнения:
1)Упражнение 284. Запиши антонимы парами по образцу:
Трудолюбивый
– ленивый, … - …,
2)Упражнение 287. Спиши народные выражения.
Подчеркни в них антонимы.
3)Упражнение 288. Прочитай. Устрани ошибки и запиши
антонимы парами, как в упражнении 284.
Образец:
говорить – молчать. … - … .
Немає коментарів:
Дописати коментар